Ясен білоцвітний (Fraxinus ornus)

Таксономічна належність: Родина Маслинові — Oleaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Реліктовий субсередземноморський вид на пн. межі ареалу в ізольованому локалітеті.
Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. Європа, Мала Азія, пд. Ср. Європи, зокрема по пд. передгір’ю Карпатської дуги. В Україні відоме природне оселище виду в Закарпатті. Культивують та інколи дичавіє за межами природного ареалу. Адм. регіон: Зк.
Чисельність та структура популяцій: Єдина популяція на пд. схилі г. Чорна Гора біля м. Виноградово займає площу в кілька гектарів, стабільна, з численним різновіковим підростом, має тенденцію спонтанного розширення на території зі степовою рослинністю. Проте, у складі сформованих скельнодубових ценозів особини ясена пригнічені. Тому стан популяції залежить від просторової структури лісового покриву в оселищі.
Причини зміни чисельності: Відсутність екотопів відповідного типу, руйнування біотопів внаслідок господарської діяльності, зокрема освоєння схилів під сади, виноградники, кар’єри.
Умови місцезростання: Сухі, кам’янисті, стрімкі пд. схили, де вид росте у складі низькорослих розріджених ксеротермофільних угруповань союзу Quercion pubescenti-petraeae на теплих бурих лісових ґрунтах, багатих на поживні речовини, сформованих на вулканічних породах що забезпечує їх добре дренування. Ксеромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Кущ або невисоке дерево 4(5)– 10 (15) м заввишки. Кора тонка, гладка, сіра. Молоді пагони блискучі, оливково-зелені, зі світло-бурими плямами. Бруньки сріблястосірі, верхівкові більші бічних. Листки складні непарнопірчасті, до 30 см завдовжки, з 3–4 парами черешкових, яйцеподібно-ланцетних або еліптичних, по краю дрібнопилчастих листочків, в основі широко клиноподібних, на верхівці відтягнуто загострених, які знизу вздовж жилок буроповстистоопушені. Суцвіття густа, пряма, після відцвітання поникла волоть. Квітки пахучі, з чотирьохроздільною чашечкою з трикутними лопатями та віночком з 4(2) білуватих, майже лінійних пелюсток 7–15 мм завдовжки. Крилатка вузько-оберненояйцеподібна, в основі заокруглена, темно-коричневого кольору. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у вересні-листопаді. Розмножується насінням та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ (масив «Чорна Гора»). Необхідний моніторинг популяції. Заборонено розробку кар’єрів та формування виноградників, садів.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах, іноді використовують в озелененні, у Криму трапляється у здичавілому стані.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, протиерозійне, медоносне, лісоформуюче.
Джерело: http://redbook-ua.org

Аспленій чорний (Asplenium adiantum-nigrum L.)

Таксономічна належність: Родина Аспленійові — Aspleniaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Субсередземноморський вид на пн. межі ареалу в ізольованих локалітетах.

Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична й Центральна Європа, Середземномор’я, Кавказ, Середня і Мала Азія, Урал, Гімалаї, Пн. й Пд. Африка. В Україні рідко трапляється у Криму, відомі чотири локалітети на Закарпатті й один на Поділлі. Адм. регіони: Зк, Хм, Кр.

Чисельність та структура популяцій: У Криму популяції малочисельні, але стабільні. Стан закарпатських популяцій задовільний, найчисельніша популяція на Чорній горі біля м. Виноградів налічує понад 1000 особин. Сучасний стан подільської популяцій невідомий: упродовж понад 70 років рослини тут не збирали.

Причини зміни чисельності: Порушення місць виростання внаслідок добування каменю, рубки лісів, випасання худоби, рекреаційного навантаження.

Умови місцезростання: Затінені вогкуваті скелі, розщелини, кам’янисті місця, іноді у пристовбурових частинах дерев у дубових, дубово-грабових і букових лісах (до вис. 500 м н.р.м.). В угрупованнях кл. Quercetea pubescenti-petraeae, асоціації Genisto (pilosae)-Quercetum (polycarpae), Corno-Quercetum, союзу Carpinion, кл. Asplenietea trichomanis. Умброфіт, мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина з повзучим або прямим кореневищем, укритим чорними вузьколанцетними плівками без центральної жилки. Вайї до 30–40 см завдовжки, зимують; їхня пластинка двічі-, тричі-пірчасторозсічена, ланцетна або овальна, загострена, шкіряста, більшменш блискуча, з віддаленими один від одного й спрямованими вгору сегментами; сегменти останнього порядку яйцеподібні або оберненояйцеподібні, віддалені, по краях зубчасті; черешок рівний пластинці або довший від неї, у нижній частині блискучий, чорно-бурий; покрівець зовсім цілокраїй; спори яйцеподібно-ниркоподібні, з поверхні сітчасто-перетинчасті. Споро-носить у серпні–вересні. Розмножується спорами і вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському ПЗ, у НПП «Подільські Товтри» (Сатанівська Дача), у філіалі Карпатського БЗ «Чорна гора». Доцільно створити заказники в околицях м. Мукачево. Заборонено рубки лісів, збирання та викопування рослин, руйнування місць зростання (розробка кар’єрів).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне.

Джерело: http://redbook-ua.org

 

Ковила Закарпатська (Stipa transcarpatica)

Таксономічна належність: Родина Злакові — Poaceae (Gramineae).
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Наукове значення: Вузькоареальний паннонський вид з групи S. pulcherrima s.l. на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Центральноєвропейський ендемік. В Україні — єдине місцезростання на пд. схилі г. Чорна гора в окол. м. Виноградів Закарпатської обл. Адм. регіон: Зк.
Чисельність та структура популяцій: Популяція з численних (кількох десятків) мікролокусів, ізольованих густими заростями чагарників. Мікролокуси, зазвичай, з поодиноких дернин, лише зрідка, на окремим невеликих ділянках (найбільша з яких займає біля 250 м2) формує характерний аспект ковилового степу. Популяція повночленна.
Причини зміни чисельності: Руйнування біотопів при освоєнні пд. схилів під сади та виноградники, заростання схилів чагарниками, викопування, зривання на сухі букети, надмірне гербаризування.
Умови місцезростання: На стрімких схилах (35–40°) із степовою рослинністю кл. Festuco-Brometeae, іноді поодинокі екземпляри трапляються на осипищах в угрупованнях кл. Sedo-Scleranthetea. Мезоксерофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина. Утворює щільні дернини. Стебла 35–90 см заввишки, під волоттю опушені тонкими волосками 0,3–0,5 мм завдовжки. Листки неплідних пагонів знизу (зовні) по всій поверхні дрібноопушені. Листки до 4 мм завширшки, зовні шорсткі, зсередини позбавлені щетинок (мають лише дрібні шипики або горбочки). Волоть з 7 колосками. Нижня квіткова луска 22–25 мм завдовжки, біля основи опушена. Крайові смужки волосків доходять до основи остюка. Остюк 35–45 см завдовжки, нижня, закручена частина її з розсіяними довгими волосками. Цвіте у травні–червні. Плодоносить у червні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Карпатському БЗ (масив Чорна Гора). Вимагає постійного спостереження за станом популяцій, зокрема, контролю за поширенням чагарників на степовому схилі. Заборонено залісненння схилів, терасування, створення садів та виноградників, надмірний випас худоби, збирання рослин, їх гербаризацію.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, ґрунтотвірне, ценозоформуюче.
Джерело: http://redbook-ua.org

Плаунок плауноподібний (Selaginella selaginoides)

Таксономічна належність: Родина Плаункові — Selaginellaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Вид з диз'юнктивим ареалом арктоальпійський вид, в Україні ймовірно льодовиковий (плейстоценовий) релікт; вважається філогенетично базальним представником роду, для якого характерний унікальний серед плауноподібних механізм вивільнення мегаспор.
Ареал виду та його поширення в Україні: Арктичні, субарктичні та почасти бореальні регіони Євразії та Пн. Америки; пд. осередки у горах Європи, Кавказу, Сибіру, Пн. Америки (Скелясті гори на пд. до Невади) та Канарських о-вів. В Україні — Карпати (хребти Чорногора, Свидовець, Ґорґани, Мармароські Альпи). Адм. регіони: Ів, Зк.
Чисельність та структура популяцій: Популяції малочисельні, детально не досліджені; кількість локалітетів обмежена та має тенденцію до скорочення.
Причини зміни чисельності: Знищення або зміни екотопів через витоптування, випасання худоби, туризм та інші види антропічного впливу, кліматичні зміни.
Умови місцезростання: Альпійський та субальпійський пояси, у вологих та переважно затінених місцях на скелях, по берегах гірських потоків, серед мохового покриву; у криволіссях гірської сосни (асоціація Vaccinio myrtilli-Pinetum mugii кл. Vaccinio-Piceetea), гірських біловусниках (угруповання кл. Nardo-Callunetea), переважно на нейтральних або лужних субстратах. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Багаторічна трав'яна рослина зі сланкими та частково підведеними стеблами 3–10 см заввишки, що утворює розсіяні або щільні куртини. Сланкі стебла тонкі (близько 1 мм завтовшки), дихотомічно розгалужені; підведені частини стебла нерозгалужені, у верхній частині зі спорангіями у піхвах листків (мікрофілів), що утворюють прості рихлі булавоподібні або циліндрично-булавоподібні стробіли 1–3(5) см довжиною. Листки (мікрофіли) зелені, ланцетні або овально-ланцетні, до 4,5 мм завдовжки та 1,2 мм завширшки, по краю з кожного боку з 2–7 тонко загостреними м'якими зубчиками, на верхівці загострені або шилоподібні; спорофіли ланцетно-трикутні, дещо більші за стерильні мікрофіли. Мегаспорангії ниркоподібні. Мікроспорангії округло-ниркоподібні. Розмножується спорами та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється на територіях ПЗФ Карпат (Кедринський ботанічний заказник загальнодержавного значення та ін.). Рекомендовано створення додаткових охоронних територій. Заборонено порушення умов зростання, надмірне рекреаційне навантаження.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Декоративний вид.
Джерело: http://redbook-ua.org

Бузок східно-карпатський або угорський (Syringa josikaea)

Таксономічна належність: Родина Маслинові — Oleaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Має два диз’юнктивних ексклави, розташовані у Сх. (Сх. Бескиди, Україна) та Пд. (Бігарські гори, Румунія) Карпатах. В Україні трапляється у витоках рр. Уж, Латориця, Ріка, Стрий на висотах 400–750 м н. р. м. Адм. регіони: Лв, Зк.
Чисельність та структура популяцій: Популяції нечисленні, представлені у вигляді окремих розріджених куртин та поодиноких особин. У сприятливих умовах добре поновлюється вегетативно.
Причини зміни чисельності: Освоєння характерних для виду екотопів — гірських заболочених вільшняків, надмірна рекреація, випас, витоптування. Як декоративна рослина інтенсивно використовується для виготовлення букетів.
Умови місцезростання: Заболочені місця вздовж берегів річок і струмків, біля джерел, серед вільшняків і вербняків. Переважно в угрупованнях союзу Symphyto-Fagion, рідше кл. Alnetea glutinosae. Мезогігрофіт, евтроф.
Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Невелике дерево або кущ 3–5 м заввишки. Листки широкоеліптичні, 5–12 см завдовжки, більш-менш повстисті (зрідка голі), темно-зелені зверху та сіро-зелені знизу. Квітки світло-бузкові або рожеві, пахучі, зібрані у невелику прямостоячу волоть, котра розвивається з верхівкової бруньки. Цвіте в травні–липні, плодоносить у вересні–жовтні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в «Ужанському» НПП, у пам’ятці природи «Бузок угорський» (Львівська обл.). Необхідно надати охоронний статус усім відомим природним оселищам. Заборонено збирання квітів, несанкціоноване викопування для пересаджування, руйнування й порушення екологічного режиму локалітетів, зокрема осушення територій та штучна посадка декоративних видів, суцільні рубки лісу в місцях зростання виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах, використовують в озелененні.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, протиерозійне, ґрунтозахисне, цінне селекційне.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Боровик бронзовий, боровик темно-каштановий (Boletus aereus Bull)

 
 

Таксономічна належність: Родина Боровикові — Boletaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Неморальний вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Переважно у середземноморських країнах Європи і регіонах Пн. Америки з теплим кліматом. В Україні відомий із Закарпаття (окол. с. Оноківців Ужгородського р-ну), Лівобережного Лісостепу (окол. смт. Котельви Полтавської обл.), Лівобережного злаковолучного Степу (с. Гайдари Зміївського р-ну Харківської обл.), Пд. берега Криму. Адм. регіони: Зк, Пл, Хр, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці або групами з 2–3 плодових тіл, на Пд. березі Криму — інколи масово.

Причини зміни чисельності: Збирання заготівельними організаціями та населенням.

Умови місцезростання: Листяні (переважно дубові) ліси, субори, шибляк.

Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка 5–20 см у діаметрі, напівокругла, з віком опукла, подушкоподібна, бронзова з оливковим відтінком, шоколаднокоричне-ва, до чорно-коричневої, гладенька, з часом ямчаста, інколи зморщена, оксамитова, ніжноволокниста, суха, дещо ослизнюється при зволоженні, спочатку з покривленим, пізніше майже рівним краєм. Трубочки білі, згодом зеленкувато-жовті, з золотисто-бурим відтінком. Пори заокруглені, дрібні, до 1 мм у діаметрі у зрілих плодових тіл, білуваті, пізніше кремові, до оливково-жовтих, з буруватим відтінком, не синіють. Трубочки до 2 см завдовжки. Спори 11–17×4–9 мкм, вузько-еліпсоїдні, веретеноподібні, гладенькі, тонкостінні, жовтувато-бурі, з однією чи декількома краплинами олії. Споровий порошок тьмянооливково-зелений. Ніжка 5–13×2– 4 см, спочатку майже бульбо- чи бочкоподібна, з віком циліндрична, іноді булавоподібна, міцна, виповнена, темно-бура (світліша від шапинки), сітчаста (у верхній частині сітка біла, біля основи бура), при зрізуванні її м’якуш дещо темніє. М’якуш білий, при пошкодженні його колір не змінюється, дуже щільний і твердий у молодих плодових тіл, м’якшає при дозріванні, з грибним запахом, приємним смаком. Плодові тіла з’являються в червні–жовтні. Мікоризоутворювач. Цінний їстівний гриб.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Потрібно створити ботанічні заказники в місцезнаходженнях виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Цінний їстівний гриб.

Джерело: http://redbook-ua.org

Фіалка біла (Viola alba)

Таксономічна належність: Родина Фіалкові — Violaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Середземноморсько-центральноєвропейськосубатлантичний вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Скандинавія (пд. і зх.), Ср. та Атлантична Європа. В Україні — на Закарпатті (Чорна гора), пд.-сх. Поділлі (Товтровий кряж). Вказується для степової зони (сумнівно). У Криму росте V. dehnhardtii Ten. (V. scotophylla Jord., V. alba Bess. subsp. scotophylla (Jord.) Gremli). Адм. регіони: Зк, Чц, Хм.
Чисельність та структура популяцій: Локальна популяція на Закарпатті малочисельна, її стан невідомий. На Поділлі трапляється малими ізольованими популяціями, вони повночленні, але їхня динаміка не досліджена. Іноді спостерігається здичавілою в рудералізованих ценозах (м. Кам’янець-Подільський).
Причини зміни чисельності: Руйнування природних локалітетів, розорювання лучно-степових схилів, випалювання чагарників.
Умови місцезростання: Лучні степи, остепнені луки, схили, світлі ліси, узлісся та лісові галявини, серед чагарників. У складі угруповань кл. Festuco-Brometea, союзу Prunion fruticosae, іноді — кл. Quercetea pubescenti-petraeae, як здичавіле в угрупованнях союзу Galio-Alliarion. Факультативний кальцефіл, мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 8–12 см заввишки, з висхідним кореневищем і розетками листків. Листки серцеподібнотрикутні; черешок 2–8 см завдовжки, довший за пластинку, густо опушений жорсткуватими, донизу відігнутими волосками; пластинка з нерівно зарубчасто-зубчастим щетинкуватогустовійчастим краєм, при основі глибокосерцеподібна, з обох боків опушена жорсткуватими волосками (до 0,5 мм). Прилистки вузьколанцетні, 5–20 мм завдовжки, загострені, по краю розсунуто торочкувато-залозисті (торочки до 1 мм). Квітконіжки відходять від основи розетки, 3,5–8 см завдовжки, майже голі; чашолистки довгасто-яйцеподібні, 5–7 мм завдовжки (з придатком), 1,75–2,5 мм завширшки, по краю війчасті; віночок 12– 20 мм завдовжки, білий; пелюстки оберненояйцеподібні, шпорка 3–4 мм завдовжки, тупа. Квітки запашні. Зав’язь і коробочка волосисті. Цвіте у березні–травні, плодоносить у травні–липні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території НПП «Подільські Товтри» (товтра Несамовита) та філіалу «Чорна гора» Карпатського БЗ. Необхідний моніторинг відомих популяцій, а також пошуки нових локалітетів виду. Заборонено порушення умов місцезростання (розорювання та заліснення степових ділянок, терасування схилів).
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org

Еритроній собачий зуб (Erythronium dens-canis)

Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Середземноморсько-середньоєвропейський вид на сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична та Середня Європа, Середземномор’ я. В Україні — Карпати та Передкарпаття. Відокремлені локалітети існують у Пн. Поділлі та Центральному Поліссі. Адм. регіони: Жт, Лв, Ів, Зк, Чц.
Чисельність та структура популяцій: У Карпатах та Прикарпатті зустрічається окремими групами невисокої щільності, зрідка — щільними заростями. У Центральному Поліссі — щільність незначна. Чисельність популяцій зменшується, в окремих локалітетах вид зник.
Причини зміни чисельності: Інтенсивне ведення лісового господарства (рубки), зривання на букети, викопування цибулин, зміна гідрологічного режиму.
Умови місцезростання: У Карпатах у передгірних дубово-грабових і гірських букових, буково-грабових, буководубових лісах, чагарниках. Переважно на висоті 200–1200 м н.р.м., окремі локалітети зафіксовані у субальпійському поясі. У Центральному Поліссі зростає у дубових, дубово-грабових, зрідка у сосново-дубових добре зволожених лісах. Займає екотонні угруповання на межі класів Quercetea robori-petraeae та союзу AlnoUlmion (кл. Querco-Fagetea). Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна рослина, ефемероїд. Цибулина яйцеподібно-циліндрична з 2–3 сидячими виводковими цибулинками, що своїм виглядом нагадують собачі зуби. Стебло пряме, 10–20 см заввишки, вгорі з однією, зрідка з двома пониклими квітками; в нижній половині — з двома майже супротивними листками. Листки яйцеподібно-ланцетні або довгасто-ланцетні, сизо-зелені, пурпурово-крапчасті, при основі звужені в черешок. Листочки оцвітини ланцетні або лінійно-ланцетні, до 30 мм завдовжки, 8–10 мм завширшки, рожеві або фіолетові, зрідка майже білі, при основі з білими або рудими плямками. Цвіте у березні–квітні, плодоносить у кінці травня. Розмножується насінням та вегетативно (дочірніми цибулинками).
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у Карпатському БЗ, заказнику «Довгий брід» (Житомирська обл.). Слід відновити заказник біля с. Чемеринці (Перемишлянський р-н, Львівська обл.), контролювати стан популяцій. Заборонено викопування, збирання, продаж рослин, проведення суцільних рубок лісу, порушення гідрологічних умов зростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Національному ботсаду ім. М.М. Гришка НАН України, ботасаду ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ботсаду Ужгородського національного університету.
Господарське та комерційне значення: Цінний декоративний вид.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Шафран гейфелів (Crocus heuffelianus)

Таксономічна належність: Родина Півникові — Iridaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Карпатсько-балканський монтанноальпійський вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Сх. та Пд. Карпати, Балкани. В Україні — Карпати (усі висотні пояси), Передкарпаття, Прут-Дністровське межиріччя (Хотинська височина), Зх. Поділля. Адм. регіони: Вл, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Од.
Чисельність та структура популяцій: Утворює багаточисельні, великі за площею, здебільшого повночленні популяції. Переважна більшість популяцій характеризується лівостороннім віковим спектром. Частка ювенільних та імматурних особин у популяціях у кілька разів більша за частку генеративних. Просторова структура слабкодифузна. Максимальна щільність популяцій становить 20–100 особин на м2.
Причини зміни чисельності: Як декоративна рослина інтенсивно зривається на букети, викопується для продажу та пересадки на присадибні ділянки. В околицях міст потерпає від надмірної рекреації. На межі ареалу зазнає негативних впливів у зв’язку з освоєнням характерних для виду екотопів.
Умови місцезростання: У рівнинних, передгірських та середньогірських місцевостях приурочений переважно до лісових фітоценозів, у високогірських — є компонентом лучних угруповань. Оптимум поширення виду в угрупованнях класів Juncetea trifidi, Calluno-Ulicetea, MolinioArrhenatheretea, Querco-Fagetea. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10–19 см заввишки. Бульбоцибулина округла, 10–12 мм завширшки, трохи сплюснута зверху та знизу, вкрита темно-коричневою тунікою, утвореною сухими лускоподібними низовими листками. Листки (2–3 шт.) 2–7 мм завширшки, лінійні, 8–17 см завдовжки, з загорнутими краями та сріблястою смужкою по осі вздовж усього листка. Квітки поодинокі. Оцвітина фіалкового кольору, проста, віночкоподібна, 9–13 см завдовжки. Цвіте у березні–квітні. Плодоносить у травні–липні. Плід — тригнізда коробочка. Розмножується насінням, рідше бульбоцибулинами. Розповсюдження насіння відбувається шляхом автохорії та мірмекохорії.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території Карпатського БЗ, «Медобори» та ПЗ «Ґорґани», Карпатського, «Синевир», «Вижницький», «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди» НПП та низки заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ. Заборонено збирання витоптування, організацію нових місць рекреації, надмірний випас, викопування бульбоцибулин.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Клокичка периста (taphylea pinnata)

Таксономічна належність: Родина Клокичкові — Staphylaeaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом єдиний представник родини у природній флорі України.
Ареал виду та його поширення в Україні: Складається з двох ексклавів: європейського та кавказько-малоазійського. Останній охоплює Малу Азію, пн. сх. Сирії, Пн. Іран, Кавказ. Європейська частина ареалу від Італії, сходу Франції, до заходу України. В Україні поширений на Закарпатті, у Розточчі, на Волино-Подільській та Придніпровській височинах. Основна частина місцезнаходжень зосереджена на Поділлі (ГологороКременецький кряж, долина Дністра та його приток, Покуття, басейн р. Пд. Буг). Адм. регіони: Рв, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Од.
Чисельність та структура популяцій: Формує стабільні повночленні популяції з переважанням вегетативних особин. У місцях, де ведеться інтенсивне лісове господарство, стан популяцій стає критичним.
Причини зміни чисельності: Суцільні вирубування лісів, екологічно необґрунтовані рубки догляду.
Умови місцезростання: Вид уникає зімкнених лісових угруповань і росте по окраїнах лісових масивів, лісових галявин, уздовж стежок, в екотонах між лі-совими та степовими або лучними угрупованнями. Здебільшого у складі угруповань кл. Querco-Fagetea. В умовах пн.-зх. Поділля також в угрупованнях кл. Rhamno-Prunetea. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Кущ або невелике дерево до 5–7 м заввишки. Листки непарно-перисті, складаються з 5–7 довгасто-яйцеподібно-ланцетних листочків. Суцвіття — поникла волоть. Оцвітина подвійна. Чашолистики зовні рожевуваті, пелюстки білі. Довжина пелюсток і чашолистиків однакова. Плоди повислі здуті коробочки, 2–3-гніздні. Насінини 10–12 мм діаметром. Цвіте в травні–липні, плодоносить в липні–серпні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в ПЗ «Медобори», НПП «Подільські Товтри», РЛП «Дністровський каньйон», у заказниках «Білявський» (Вінницька обл.), «Юлівська гора» (Закарпаття), «Лиса гора та гора Сипуха», пам’ятках природи «Жулицька гора», «Свята гора» (Львівська обл.). Необхідна організація заказників поблизу сх. межі ареалу. Заборонено проведення суцільних рубок лісів в місцях зростання виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах України.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, ценозоформуюче, протиерозійне.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Жостір фарбувальний (Rhamnus tinctoria Waldst. et Kit)

Таксономічна належність: Родина Жостерові — Rhamnaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Балканський вид на пн. межі ареалу та в ізольованих локалітетах поза його межами.
Ареал виду та його поширення в Україні: Пд.-сх. Середньої Європи, Пд. Карпати, Балканський п-ів, Молдова. В Україні трапляється на пн.-зх. Поділлі (Гологоро-Кременецький кряж), у Середньому Придністров’ї та на пд. Рівненської обл., у Причорномор’ї: окол. м. Одеса та на пд. сх. — окол. м. Святогірськ. Адм. регіони: Рв, Лв, Тр, Чц, Хм, Дц, Од.
Чисельність та структура популяцій: На пн.-зх. Поділлі та у Придністров’ї локальні популяції малочисельні, але повночленні й стабільні. Гібридизує з R. cathartica L. В окол. Одеси утворює зарості разом з іншими ксерофітними чагарниками на узбережжі. У Донецькій обл. трапляється поодинокими особинами серед ксерофітних заростей.
Причини зміни чисельності: Основну загрозу в усіх регіонах становить господарське освоєння території, вирубування й випалювання чагарникових заростей, створення кар’єрів, випасання, урбанізація.
Умови місцезростання: Світлі ліси, чагарникові зарості на щебенистих вапнякових схилах на малопотужних рендзинах. Росте в угрупованнях порядку Rhamno-Prunetalia (союзи Prunion spinosae та Prunion fruticosae) та кл. Quercetea pubescentipetraeae. У Придністров’ї іноді трапляється в угрупованнях порядку Sambucetalia. Геліофіт, мезо-ксерофіт, кальцефіл.
Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Прямостоячий, розлогий кущ 1–1,5 м заввишки, з вилчасто розгалуженими гілками з колючкою між їх розгалуженнями; молоді гілки коричневі, тонко опушені; листки щільні, зверху темно-зелені, матові, знизу світло-зелені, з обох боків і по черешку тонко опушені, від довгасто оберненояйцеподібних з клиноподібною основою або еліптичних до овально-округлих, 1,5–5 см завдовжки, 1,8–3 см завширшки, городчасто-зубчасті або пилчасті, з 2–3 парами бокових жилок, що сходяться до верхівки. Квітки вузькодзвоникуваті, 4–5 мм завдовжки, у пучках по 5–10; плоди стиглі чорні або жовті, з 2–3(4) опуклими частками, 5–7 мм завдовжки; насінини яйцеподібні, 4–5 мм завдовжки, з світлою спинною бороздкою і світлою гранню на черевній стороні, коричневі, тьмяно блискучі. Цвіте у травні–липні, плодоносить у вересні-жовтні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в НПП «Подільські Товтри», «Святі гори». Необхідним є створення НПП «Північне Поділля». Доцільно дослідити стан популяцій виду та їхні динамічні тенденції. Заборонено заготівлю лікарської сировини, порушення ксеротермних екотопів.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Ґрунтозахисне, декоративне, лікарське.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Цибуля ведмежа, черемша (Allium ursinum)

Таксономічна належність: Родина Цибулеві — Alliaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Середньоєвропейський гірський вид, представлений в Україні окремим підвидом; пізньовесняний ефемероїд.
Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична, Середня та Сх. Європа, Середземномор’я, Скандинавія, Кавказ, Мала Азія. В Україні — Полісся (зрідка), Лісостеп (в основному Правобережний), Карпати та Передкарпаття — спорадично, сх. частина Лісостепу (зрідка). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Пл, Хр.
Чисельність та структура популяцій: Вид є сезонним домінантом, панує навесні в трав’яному покриві лісів в окремих місцях на площі до декількох сотень га. В популяціях переважають особини передгенеративних стадій розвитку, квітуючі особини складають 20–30% від загальної чисельності.
Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, внаслідок чого вразливий до дії антропогенних факторів (суцільні рубки лісів, осушувальна меліорація, зрізання листя та витоптування рослин в процесі заготівлі як харчової та лікарської сировини).
Умови місцезростання: Затінені широколистяні та мішані ліси порядку Fagetalia sylvaticae. Надає перевагу багатим гумусом свіжим та вологим некислим ґрунтам. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 20–40 см заввишки. Цибулина довгаста, без покривних лусок, має одну луску, яка являє собою основу листка. Стебло тригранне або напівциліндричне, виповнене, довше за листя або такої ж довжини. Листки (2–3) еліптичноланцетні 10–20 см завдовжки та 3–6 см завширшки, поступово звужуються у довгий (10–20 см) черешок. Покривало опадне. Суцвіття напівкулястий 10–30-квітковий зонтик. Листочки оцвітини білі. Плід майже куляста тригранна коробочка. Цвіте в травні–червні. Розмножується насінням та вегетативно — цибулинами.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Канівському, Рівненському, «Медобори» ПЗ, Карпатському, Мезинському, Голосіївському, «Вижницький», «Подільські товтри», «Синевир», «Сколівські Бескиди», «Ужанський», «Яворівський» НПП, на території низки заказників і пам’яток природи. Необхідне створення заказників на Лівобережжі Дніпра, контроль стану популяцій. Заборонено суцільні рубки лісів, проведення осушувальних меліоративних робіт, заготівлю та торгівлю рослинами.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Харчове, лікарське, декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Білоцвіт весняний (Leucojum vernum)

Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amaryllidaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Середньоєвропейський вид на сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична та Середня Європа, Середземномор’ я (пн. Апеннінського п-ова). В Україні трапляється на Закарпатті, у Карпатах, Передкарпатті, Малому Поліссі, Пн. Поділлі та в Розточчі. Адм. регіони: Лв, Ів, Тр, Зк, Чц.
Чисельність та структура популяцій: Переважна більшість популяцій нормального типу з повночленним лівостороннім віковим спектром і чисельністю особин від 50 до 500 екз. на м2. Виділяються три групи варіантів вікових спектрів, які властиві для лісових, лучних і високогірних популяцій. Завдяки значній екологічній пластичності вид посідає стійке положення в широкому діапазоні еколого-ценотичних умов.
Причини зміни чисельності: Руйнування оселищ, осушувальна меліорація, викопування рослин для продажу разом з цибулинами.
Умови місцезростання: Поширений від рівнини до верхнього лісового поясу (від 100 до 1400 м н.р.м), на заболочених, щільних, щебенистих, з ознаками оглеювання ґрунтах. Має широку екологічну амплітуду: від відкритих лук (порядку Molinietalia) до широколистяних і хвойних лісів (кл. Salicetea purpureae, Alnetea glutinosae, QuercoFagetea, Vaccinio-Piceetea). Найпоширеніший у широколистяних лісах нижнього гірського поясу (Закарпаття) і заплавних вільхових, ясенево-вільхових і дубових лісах (Передкарпаття та рівнинні території). Гігромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 10– 35 см заввишки з яйцеподібною цибулиною. Листки (3–5), лінійні, яскраво-зелені, шкірясті, блискучі. Два приквіткові листки зрослися в перетинчасте крило з двома кілями. Квітконіжки пониклі. Квіток на квітконосі 1–2 (рідко 3–4). Оцвітина широкодзвоникувата, шестичленна. Пелюстки білі з жовтою або зеленою плямою на верхівці. Плід — овальнотригранна коробочка. Цвіте у травні–липні, плодоносить у липні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ, ПЗ «Ґорґани», НПП Карпатському, «Синевир», «Сколівські Бескиди», Яворівському, Ужанському, РЛП «Равське Розточчя», «Верхнє-Дністровські Бескиди», «Надсянський», низці пам’яток природи, заказників, заповідних урочищ. Необхідно контролювати стан популяцій в окол. великих міст. Заборонено руйнування місцезростань, проведення осушувальної меліорації, викопування рослин та торгівлю ними.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах і використовують в озелененні.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Рябчик шаховий (Fritillaria meleagris)

Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Палеарктичний вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Вид зростає в Атлантичній, Середній (від Скандинавії до Франції) і Сх. Європі, Середземномор’ї, на Алтаї. В Україні — Закарпаття, Передкарпаття, Буковина, Зх. Лісостеп, зрідка — Правобережний Лісостеп, Центральне Полісся. Адм. регіони: Жт, Кв, Лв, Ів, Зк, Чц.
Чисельність та структура популяцій: Зростає окремими куртинами, невеликими за площею та малочисельними. Популяції у віддалених важкодоступних місцях відзначаються високою щільністю і повночленними віковими спектрами, в окол. населених пунктів (наприклад, м. Чернівці) втрачені.
Причини зміни чисельності: Осушувальна меліорація, надмірне випасання, зривання рослин, переважно для продажу, викопування рослин.
Умови місцезростання: Вид заплавних екотопів із багатими вологими ґрунтами. В Карпатах відомий із заплав Тиси, долин р. Сірет, р. Прут та ін., де зростає у заплавних дубових, вільхових, ясеневовільхових, ясеневих лісів (союз Alnion incanae) та в заболочених луках на їх місці. В Правобережному Лісостепу зростає в заплаві р. Рось із виходами гранітів на луках, оточених чорновільшняками.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 15–40 см заввишки із кулястою цибулиною. Стебло пряме, на верхівці дугоподібно загнуте. Сірозелені листки чергові, широколінійні, жолобчасті. Стебло несе 2–3 дзвоникоподібні повислі квітки, пурпурні, із шахматним малюнком (зрідка жовті). Плід куляста коробочка. Цвіте в квітні–травні. Плодоносить у червні. Розмножується насінням та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в НПП «Синевир» і пам’ятці природи загальнодержавного значення «Білка» (Чернівецька обл.). Необхідно збільшити кількість природно-заповідних територій для охорони виду. Заборонено збирання рослин, проведення осушувальної меліорації, надмірний випас.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Беладона звичайна (Atropa belladonna)

Таксономічна належність: Родина Пасльонові — Solanaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Реліктовий вид з вираженою ценофобною стратегією.
Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна, Пд. Європа, Середземномор’я, Балкани, Мала Азія, Кавказ. В Україні поширений на Закарпатті, у Карпатах, Передкарпатті, на Розточчі, Опіллі, Придністров’ї, у Криму (гірська частина). Адм. регіони: Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Кр.
Чисельність та структура популяцій: Росте розсіяно поодинці або невеликими групами, іноді утворює на молодих зрубах або вздовж доріг чисельні зарослі, які поступово в міру формування лісу зменшуються. Здебільшого локальні популяції чисельно незначні, зберігають стабільну структуру, нормальні, різновікові. Спостерігається інтенсивне зменшення загального ареалу виду.
Причини зміни чисельності: Вузька еколого-ценотична амплітуда, інтенсивне лісове господарство та посадка інтродукованих порід, заготівля лікарської сировини.
Умови місцезростання: Багаті евтрофні букові та інші широколистяні ліси кл. Querco-Fagetea (порядки Fagetalia sylvatica, Dentario-Fagetalia), на просіках, зрубах, галявинах, серед чагарників (кл. UrticoSambucetea). Гемісциофіт, мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 60– 120 м заввишки з товстим багатоголовим кореневищем. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки до 20 см завдовжки, яйцеподібні, довгастоеліптичні, загострені. Квітки поодинокі, брудно-червонуватофіолетові, трубчасто-дзвоникоподібні, пониклі. Плід кругла чорна блискуча багатонасінна ягода. Цвіте у червні–липні, плодоносить у вересні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в НПП «Ужанський», «Подільські Товтри», Карпатський, Карпатському БЗ, в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському ПЗ. Необхідно контролювати стан популяцій. Заборонено заготівлю лікарської сировини, порушення умов місцезростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах, культивують як лікарську рослину.
Господарське та комерційне значення: Лікарське.
Джерело: В http://redbook-ua.org/

Зіновать біла або рокитничок білий (Chamaecytisus albus)

Таксономічна належність: Родина Бобові — Fabaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Вид на пд. та сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Пд.-європейський вид. В Україні в Зх. Поділлі та Передкарпатті, зрідка — в Розточчі, Опліллі, можливо в Закарпатті. Адм. регіони: Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн.
Чисельність та структура популяцій: Зустрічається спорадично. Популяції стабільні, кількість рослин досягає кількох тисяч. На території НПП «Подільські Товтри» («Вербецькі Товтри») кількість генеративних особин на 10 м2 становить від 1 до 4. Одна генеративна особина може утворювати 1–6 підземних пагонів із 1-3 генеративними бруньками, формуючи негусті куртини.
Причини зміни чисельності: Знищення екотопів внаслідок лісонасадження, витоптування при випасанні худоби, випалювання сухостою, порушення схилів при видобуванні вапняку.
Умови місцезростання: Вапняково-кам’янисті, лучно-степові схили, карстові западини, рідше — узлісся та галявини широколистяних лісів; спорадично у складі лучно-степових і чагарникових угруповань союзів Festucion valesiacae, Cirsio-Brachypodion pinnati, Fragario viridis-Trifolion montani, SeslerioFestucion glaucae, Galio campanulatae-Poion versicoloris (кл. Festuco-Brometea), а також кл. Trifolio-Geranietea. Мезоксерофіт, кальцефіл.
Загальна біоморфологічна характеристика: Нанофанерофіт. Розгалужений кущ (30)50– 80 см заввишки. Пагони прямостоячі або більш-менш висхідні, опушені. Листки трійчасті, з ланцетних, обернено-яйцеподібних або видовжено-оберненояйцеподібних опушених листочків. Квітки білі або жовтуватобілі, по 5–8 на молодих та минулорічних гілочках, зібрані у головчасте суцвіття. Плід волохато-волосистий біб. Цвіте у червні– липні. Плодоносить у серпні–вересні. Властиве вторинне пізньолітнє цвітіння. Розмножується насінням (рідко) та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку. Охороняється у ПЗ «Медобори», НПП «Подільські Товтри», заказниках та пам’ятках природи. Заборонено порушення екотопів, заліснення місць зростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Національному ім. М.М. Гришка НАН України та Кам’янець-Подільському ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, медоносне.
Джерело: . redbook-ua.org

Підсніжник звичайний або білосніжний (Galanthus nivalis)

Таксономічна належність: Родина Амарилісові — Amarylidaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Європейсько-середземноморський вид на сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна Європа, Середземномор’я, Передкавказзя. В Україні — переважно в Правобережному Лісостепу, Карпатах, Передкарпатті, Зх. Поділлі, Розточчі, рідше на Правобережному Поліссі, рідко — в Лівобережному Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Пл, Од, Мк.
Чисельність та структура популяцій: Популяції здебільшого численні, вид в багатьох місцях навесні аспектує. Проте біля населених пунктів і місць відпочинку популяції регресують і зникають (від м. Києва у повоєнний час межа поширення відсунулась на 50–60 км). Спостерігається тенденція до зменшення кількості квітучих особин.
Причини зміни чисельності: Масове зривання на букети, переважно для продажу, викопування цибулин, рекреаційне навантаження.
Умови місцезростання: Листяні ліси, переважно дубові та грабоводубові (кл. Querco-Fagetea), галявини, узлісся, чагарники (кл. Rhamno-Prunetea; кл. UrticoSambucetea), на багатих, достатньо зволожених ґрунтах. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ранньовесняний ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 8–20 см заввишки із підземною цибулиною, обгорнутою трьома бурими шкірястими лусками. Прикореневі листки (2) лінійні, сірувато-зелені, виходять із піхвових лусок. Стебло прямостояче. Квітки на пониклих квітконіжках, поодиноко виходять із піхов приквітка. Зовнішніх листочків оцвітини 3, вони білі, видовжені; внутрішні листочки (3) вдвічі коротші, дзвоникоподібні, прямі, із зеленкуватою плямкою на кінці. Плід тригнізда коробочка. Цвіте в березні–квітні, плодоносить в травні–липні. Розмножується цибулинами та насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Проводяться громадські акції з охорони первоцвітів. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях Правобережжя, великі популяції в Карпатському БЗ, Карпатському та «Вижницькому» НПП, в ПЗ «Медобори» та ін., на Лівобережжі — в НПП Ічнянський. Необхідно посилити інформованість населення, контролювати заборону продажу та стан популяцій. Заборонено несанкціоновану заготівлю та продаж, порушення умов місцезростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в багатьох ботанічних садах та парках, інколи на присадибних ділянках.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Дзвоники карпатські (Campanula carpatica)

Таксономічна належність: Родина Дзвоникові - Campanulaceae.
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Реліктовий ендемічний вид на пн.-сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у Зх. (Польща, Словаччина), Сх. (Україна, Румунія) та Пд. (Румунія, Чорногорія) Карпатах. В Україні достовірно відомий лише зі Свидівця, Чорногори та Мармароських Альп. Адм. регіон: Зк.
Чисельність та структура популяцій: Росте окремими групами та поодинці, локальні популяції дифузного типу: займають досить великі площі, але відзначаються низькою щільністю особин, повночленні й відносно стабільні. Є дані, що в деяких локалітетах існує тенденція до зменшення чисельності особин.
Причини зміни чисельності: Головним лімітуючим фактором поширення виду в регіоні є наявність карбонатних субстратів. У деяких місцях (Свидовець) негативний вплив може мати інтенсивне випасання і пов’язана з ним евтрофікація екотопів. Іноді знищують у відносно доступних місцях для пересаджування до альпінаріїв.
Умови місцезростання: У лісовому поясі на карбонатних скелях. Росте на кам’янистих розсипищах, щебенистих малопотужних ґрунтах, здебільшого в угрупованнях союзу Cystopteridion (кл. Asplenietea trichomanis) та кл. Thlaspietea rotundifolii. Мезофіт. Облігатний кальцефіл.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна майже гола або коротко-шорстко-опушена рослина з видовженим, косо горизонтальним кореневищем. Стебло при основі висхідне, 15–40 см заввишки, тонкоборозенчасте, негусто улиснене. Прикореневі листки серцеподібнояйцеподібні, 7–12 см завдовжки, черешкові, видовжені або яйцеподібно-серцеподібні, по краю нерівномірно виїмчасті. Квітки зібрані в небагатоквіткові волотеподібні суцвіття, поодинокі на верхівках гілочок. Чашолистки ланцетні. Віночок голубий, 2–3 см діаметром. Коробочка розкривається отворами при верхівці. Цвіте в червні–липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карпатському БЗ. Необхідна ретельна охорона скельних екотопів у лісовому поясі. Заборонено збирання рослин у природі для пересаджування в альпінарії, руйнування скельних біотопів, випасання худоби у місцях виростання виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах України, використовують в озелененні, в альпінаріях.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Тис ягідний або негній-дерево (Taxus baccata)

Таксономічна належність: Родина Тисові — Taxaceae.
Природоохоронний статус виду: Вразливий.
Наукове значення: Рідкісний реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Зх., Центральна та Пд.-Сх. Європа, гірські масиви Середземномор’я, Кавказ, Близький Схід. На пд. до Азорських о-вів, Північної Африки та Ірану. В Україні — Карпати (Передкарпаття, Закарпаття), Гірський Крим. Адм. регіони: Лв, Ів, Зк, Чц, Кр.
Чисельність та структура популяцій: У Карпатах є значна кількість ізольованих популяцій, із яких найбільша у заказнику «Княж-Двір» (біля 22 тис. екз.). Зрідка трапляється у інших місцях та Закарпатті — Карпатський БЗ, Великобичківський, Межигірський, Усть-Чорнянський, Ясинський лісокомбінати. У Гірському Криму групами або поодиноко від Карабі-яйли до АйПетрі. Найчисельніші популяції у долині р. Бельбек (с. Вел. Садове) (2 тис. екз.), Великий Каньйон Криму (400 екз.), г. Тирки (с. Генеральське) (800 екз.). Найстаріші дерева мають вік понад 1000 р. і діаметр до 1,5 м (ур. Уч-Кош).
Причини зміни чисельності: Лімітує комплекс природних факторів: кліматичні, едафічні (наявність карбонатів), ценотичні та господарська діяльність (вирубування заради цінної деревини).
Умови місцезростання: У Карпатах росте двома смугами, пов’язаними з поширенням букових лісів: північний макросхил від 400 до 800 м н.р.м., пд. — 600–900 м н.р.м. в Гірському Криму — у верхній частині пд. (700–1200 м н.р.м.) та на пн. (500–1200 м н.р.м.) макросхилі Головної та Другої гряди. Приурочені до тінистих неморальних лісів на бурих евтрофних ґрунтах на карбонатах, в ущелинах, на скелях, крутих схилах, в умовах специфічного мікроклімату (високої вологості повітря, затінення). Росте в другому деревному ярусі в Карпатах — букових та ялицево-букових лісів (союз CephalantheroFagion, кл. Querco-Fagetea), у Криму — скельнодубових та букових лісів (союз Dentario-quinquefoliiFagion sylvaticae). Мезофіт, умброфіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Хвойне дерево або кущ 3–16 м заввишки, з пластинчатою або гладкою корою. Тривалість життя до 1–3 тис. років. Деревина міцна, червоного кольору. Хвоя голкоподібнолінійна, зверху темно-зелена, блискуча, знизу — світло-зелена, матова. Насіння оточене соковитим червоним арилюсом. Запилюється у квітні–травні. Плодоносить у вересні–жовтні. Розмножується насінням і вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Угруповання занесені до Зеленої книги України, Охороняють в Карпатському БЗ, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ та ряді заказників, зокрема, «Княж-Двір». Заборонено порушення місць зростання, рубки та обрізку окремих частин дерева, пересадка.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують досить широко.
Господарське та комерційне значення: Декоративний (художні промисли, народні обряди, вінки), як будівельний матеріал, для озеленення, лікарське, фітонцидне. Отруйна рослина.
Джерело: http://redbook-ua.org/

Лілія лісова (Lilium martagon)

Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Вид з диз’юнктивним ареалом, єдиний дикорослий вид роду Lilium L. в Україні, який скорочує своє поширення.
Ареал виду та його поширення в Україні: Євразійський вид: від Середньої, Пд. та Сх. Європи до Зх. і Сх. Сибіру (включаючи пн. частину Монголії). В Україні — в Карпатах, Закарпатті, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чн, Хм, Вн, Чк, Пл, Хр, Од.
Чисельність та структура популяцій: Популяції містять від декількох одиниць до декількох десятків особин різного віку, які зростають групами. Інколи трапляються популяції з декількох сотень особин, зазвичай на освітлених місцях у рівнинних лісах. Місцезнаходження біля населених пунктів відчувають значний антропогенний прес, багато з них поступово зникають.
Причини зміни чисельності: Рекреаційне навантаження, збирання на букети, викопування цибулин для пересаджування та як лікарської сировини. Рослина зникає внаслідок вирубування лісів, оскільки потребує часткового затінення.
Умови місцезростання: Листяні та мішані ліси в мезотрофних умовах, насамперед, в їх освітлених місцях — на галявинах, узліссях. В Карпатах — у розріджених лісах, серед лісових та субальпійських лук — на добре зволожених місцях. Всюди трапляється спорадично. Мезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 50– 150 см заввишки. Цибулина яйцеподібної форми, черепитчаста, жовта. Стебло зелене, під суцвіттям безлисте, середні листки по 5–6 в кільцях. Суцвіття китицеподібне, квітки повислі, на довгих квітконіжках, яснопурпурові з темно-фіолетовими плямочками, ароматні, зібрані у негусту китицю. Трапляються рослини із іншим забарвленням квітів — жовто-оранжевим, червоним та ін. При розквітанні листочки-оцвітини закручуються угору, між ними звисають довгий зігнутий стовпчик та шість довгих тичинок. Плід шестигранна коробочка, яка при дозріванні розтріскується на три частини. Цвіте в червні–липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно, утворюючи дочірні цибулинки.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Потребує уваги охорона виду на Лівобережній Україні. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях лісової та лісостепової зони — Карпатському БЗ, ПЗ «Розточчя», «Медобори», Рівненському, ННП Шацькому, «Подільські Товтри», в багатьох заказниках. Заборонено зривання та викопування рослин, рубку лісу.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікувальне, медоносне.
Джерело: http://redbook-ua.org/