Новина

ЗАКАРПАТТЯ ЗГАДУЄ ПАВОДОК 2001 РОКУ

               

Рівно 20 років тому на початку березня Закарпаття пережило нищівний удар водної стихії, яка на своєму шляху зруйнувала величезну кількість осель, забрала людські життя, завдала відчутної для області й України економічної шкоди. Серед тих, хто з першого дня намагався протистояти загрозам і  безпосередніх ліквідаторів наслідків стихії був багаторічний керівник Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, а на той момент головний інженер підприємства Василь Сантай. Події тих днів залишилися в його пам’яті назавжди.  Згадуємо сумний ювілей:

Василю Васильовичу, коли ви як фахівець водного господарства зрозуміли, що насувається велика повінь?

Перед цим, особливо 3го і 4го березня у горах спостерігалася  сильна і довготривала гроза. У горах рівень кількість опадів за 3 доби становила 300 міліметрів. Тобто за три дні випало стільки ж дощів, скільки в середньому випадає за три місяці.  І тому ми вже розуміли, що вода в руслах річок буде сильно підніматися й може піти через дамби. Потім пішли дуже тривожні повідомлення з Хуста, Ізи, Вишкова, де повінь піднімалася на кілька годин раніше, і ми почали укріплювати дамби.

Це допомогло?

Практично на ділянках біля Королева, біля теківського моста і подальших сіл ми програли перед стихією. Ми  працювали не шкодуючи сил, але у багатьох випадках врятувати дамби не вдалося. Ми змогли укріпити дамбу тільки на правому боці, що йде від КПП «Вилок».  Там робота  кипіла  безперестанку. Тодішній голова селища Кілб мобілізував людей, серед них було біля сотні ромів. Я був вражений їх  надзвичайною працьовитістю.  І тут вдалося наростити дамбу настільки, що  вода не пішла на селище. Хоча, якби не нарощування  дамби, Вилок теж мав бути у воді. Воді не вистачало 15 сантиметрів, щоб перелитися.

Що вас найбільше вразило у ці дні?

А що могло не вразити? Затоплені села, поруйновані хати, людське горе…  Запам’яталося , як вода  прориває дамбу. Це вражаюче видовище відбувалося на моїх очах поблизу Бобового. Вода піднялася до рівня дамби, а потім почала перехлюпуватися через захисну споруду. Кожного разу  вода переливалася на цей бік дамби і раз за разом вимивала яму на цьому боці. Тонни води падали униз. І от настає момент, коли насип унизу настільки підмитий, що вже не може витримувати  напор води. І тоді Тиса видавлює всю ділянку дамби сперед себе, а потім уся маса води проривається на поля.

Ви родом із Затисянщини, тобто там багато рідних вам людей. Чи зачепила їх стихія?

Я народився у селі Гетеня і там у мене справді багато родичів. На щастя, село Гетеня побудоване трохи вище, ніж інші населені пункти і виявилося недосяжним для Тиси. Можливо, ті хто заснував це село, рахувалися із небезпекою.

Восени 1998 року так само був масштабний павдок. Чи пригодився пережитий тоді досвід у 2001 році?

У 1998 році, чесно кажучи, всі були шоковані, багато  що робилося хаотично, люди у багатьох селах не були попереджені, евакуація проходила в екстремальних умовах, мешканці сіл не були готові поводитися адекватно - бувало спостерігали, як ми нарощуємо дамбу мішками  з піском, щоб  захистити їх оселі, але самі не намагалися допомогти.  Звичайно, уроки 1998 го року багато допомогли. У 2001 році  всі працювали більш скоординовано – і  рятувальники, і водники, і сільські громади, і влада. Якби не досвід 1998 го, наслідки паводку могли бути набагато гіршими. Адже у 2001 році повінь була набагато масшатбнішою. У 1998 році всі працювали суто на ліквідацію наслідків, будівництво осель, латання дамб і т.п. А після  2001 року стало зрозуміло, що потрібно працювати на випередження. Адже стихія може  прийти знову. І тому була розроблена Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р.Тиса у Закарпатській області на 2002—2006 роки і прогноз до 2015 року. Так вона називалася.

Як ви вважаєте, наскільки Програма була виконана?

Я вважаю, що базові об’єкти було завершено. Були збудовані захисні споруди на лівому березі Тиси, які будувалися ще у 1954 році. Треба врахувати, що програма була розроблена на багато років, а отже доводилося через деякий час вносити корективи щодо будівництва об’єктів. Треба було рахуватися і з фінансовими можливостями держави і зростанням цін…

Наскільки я знаю, нарощування дамби так і не зроблено у Великих  Ком’ятах на річці Боржаві…

Це особлива проблемна ділянка. Там вода стрімко піднімається, а необхідного проходу практично немає. На мою думку, найбільш ефективним було б будівництво одного-двох польдерів у верхів’ї річки Боржави.  Якщо б це було зроблено, то на цій вузькій ділянці  максимальний рівень води під час паводку був би на метр нижчий.

Польдери були передбачені Програмою?

Так, будівництво польдерів могло б бути дуже  хорошим вирішенням  проблеми. Кожного разу  «зайва» вода  могла бути відведена  з русла річки. Мусимо нарешті усвідомити, що кожна річка  має свої права.  Нарощуєш дамби – отже, піднімається дно русла, але так не може тривати до безкінечності. У тієї ж Боржави за тридцять років дно піднялося на кілька метрів – старожили підтвердять.  Наприклад, в Угорщині недавно  спорудили  польдер на сотні гектарів, розрахований на випадок великої води. У нас планувався цілий каскад водовідведень, але врешті від проекту відмовилися.

Екологи не дали?

Вирішальними були дві причини – закарпатське малоземелля і недостатність фінансових ресурсів. Щоб будувати у горах польдер, потрібно забирати сільські землі, людські городи. Найближчим часом цього добитися нереально, адже кожен подібний проект вимагає згоди сільської громади і згоди безпосередніх власників. На рівні Верховної Ради важко було добитися фінансування.  Щоб  профінансувати   вирішення закарпатської проблеми, мали б проголосувати депутати інших областей і відповідно. Це значить фактично віддати гроші, які б вони перетягнули на свої округи.  Досить було кількох звернень від захисників природи, щоб більшість депутатів не підтримали проект.

Як ви думаєте, яка причина великих паводків. Чи є цією причиною вирубка лісів?

Знаєте,  за наслідками паводку збиралися серйозні комісії, науковці, громадські організації.  І кожного разу  у першу чергу розглядався саме цей фактор – вирубка лісів, їх нездатність акумулювати воду. Якщо б це підтвердилося – ніхто б не заперечував – ліси, значить ліси, треба працювати у цьому напрямку. Але  кожного разу всі згоджувалися з тим вирубка лісів не була вирішальною причиною. Але  якщо вже  говоримо про лісовий фактор, то утворенню паводків дуже шкодить відсутність культури лісокористування.  Внаслідок вирубки та трелювання деревини залишаються неприбраними всі пні та залишки, під час опадів це все змивається в потічки і ріки і як наслідок рівень води додатково піднімається. Ці та інші причини суттєво «допомогли» паводкові, хоча вирішальна  його причина – небувала кількість інтенсивних опадів.  

Чи можна сказати, що ми  зараз більше готові до великої води, ніж 20 років тому?

Звичайно! По перше,  у нас працює понад півсотні станцій автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи АІВС-“Тиса”

 яка відразу фіксує рівень опадів, рівень і температуру води. Вона поставлена при допомозі Угорщини й країн ЄС і в реалізації багатьох проектів є велика заслуга тодішнього керівника закарпатського водгоспу Володимира Чіпака.  По-друге, система оповіщення людей на зовсім іншому технологічному рівні, працює мобільний зв’язок, Інтернет…  І знову таки будуються нові захисні споруди, зокрема минулого року великі роботи проведені на ділянках від Гетені до Сасова, поблизу Тисобийкені, Пийтерфолво, вища по тисі – в Изі, Вишкові… . Без сумніву зараз ми набагато краще підготувалися до можливих природних аномалій. Але дав би Бог, щоб ця готовність не знадобилася.

Запитання ставив Василь Горват

                      

І принагідно нагадаємо:

 

Внаслідок паводка 2001 року зруйновано 1924 будинків, пошкодила 9 тисяч осель,    відселен 5 тисяч мешканців. Зруйновано 6 та пошкоджено 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км. автодоріг. Зруйновано 1,4 км. та пошкоджено 9,15 км. залізничних доріг, додатково виявлено 539 активних зсувів, 88 селевих потоків, 143 ділянки бічної ерозії загальною довжиною 26 км. В результаті даних процесів пошкоджено 231 та зруйновано 17 будинків. В результаті паводка загинуло 9 осіб (у Виноградівському райони – 5, в Хустському - 4).