Новина

Продовження рубрики щодо класифікації змій регіону та їх небезпеки. Фото з мережі.

Веретільниця, або гладун (Anguis). Порівняно велика безнога ящірка зі змієподібним тілом загальною довжиною до 50 см. Хвіст складає біля половини довжини тіла, проте практично не відрізняється від тулуба. Як і решта ящірок, веретільніцеві скидають хвости у випадку небезпеки, збиваючи з пантелику хижаків, після чого хвіст відростає, проте не досягаючи оригінальної довжини. Ці ящірки відрізняються від змій кількома особливостями: своїми повіками, яких не мають змії, маленькими отворами вух, знову яких не мають змії, та язиками, що теж є роздвоєними, але не такими довгими, як язики змій.
Доросла веретільниця забарвлена в бурі, коричневі або бронзові кольори, молоді особини – сріблясто-білі або кремові, з тонкими темними смугами. Боки темніші за спину, причому з віком стають світлішими. У шлюбний період самець веретільниці відрізняється забарвленням від самок: його тіло стає темнішого кольору і вкривається плямами червоного, бурого, синього кольорів.
Полюбляє широколистяні та мішані ліси, зустрічаючись також на межі лісів, полів і лугів, на лісових галявинах та у садах.Ховається у лісовій підстилці, під впалими стовбурами дерев, у гнилих пнях, під камінням, хмизом, у норах риючих тварин. Має здатність відкидати хвоста при небезпеці (автотомія). Харчується дощовими червами, наземними молюсками, зокрема голими слимаками, багатоніжками, мокрицями, а також комахами та їх личинками.
Найчастіше плутають веретільницю із мідянкою, бо схожа до неї за забарвленням. Ще раз нагадаємо, що веретільниця не отруйна. Не треба її лякатись, але не слід і тривожити задля розваги. Зуби в неї досить гострі, тож захистити себе вона в змозі.
Доросла веретільниця забарвлена в бурі, коричневі або бронзові кольори, молоді особини – сріблясто-білі або кремові, з тонкими темними смугами. Боки темніші за спину, причому з віком стають світлішими. У шлюбний період самець веретільниці відрізняється забарвленням від самок: його тіло стає темнішого кольору і вкривається плямами червоного, бурого, синього кольорів.
Полюбляє широколистяні та мішані ліси, зустрічаючись також на межі лісів, полів і лугів, на лісових галявинах та у садах.Ховається у лісовій підстилці, під впалими стовбурами дерев, у гнилих пнях, під камінням, хмизом, у норах риючих тварин. Має здатність відкидати хвоста при небезпеці (автотомія). Харчується дощовими червами, наземними молюсками, зокрема голими слимаками, багатоніжками, мокрицями, а також комахами та їх личинками.
Найчастіше плутають веретільницю із мідянкою, бо схожа до неї за забарвленням. Ще раз нагадаємо, що веретільниця не отруйна. Не треба її лякатись, але не слід і тривожити задля розваги. Зуби в неї досить гострі, тож захистити себе вона в змозі.