Новина

На прохання читачів, познайомимося більш детально зі зміями, які зустрічаються в нашому регоні та навчимося їх розпізнавати. Фото з мережі.

 Однією з таких змій, що наводить страх на жителів через розповсюджені міфи - МІДЯНКА ЗВИЧАЙНА (Coronella austriaca). Вид занесений до Червоної книги. Активна з другої половини березня — початку травня до кінця вересня — середини жовтня. На зимову сплячку впадають групами 20—30 особин. Мідянки віддають перевагу залісеним або сонячним галявинам, сухим лукам і вирубкам в різних типах лісу, уникаючи сирих місць. Притулками їм служать нори гризунів і ящірок, порожнечі під камінням, кора звалених стовбурів дерев, тріщини скель. Мідянки зовсім не бояться мурах, тому добре з ними співіснують. Часто зустрічаються випадки, коли мідянка живе посеред гірського мурашника. Живиться в основному ящірками, рідше зміями, мишоподібними гризунами, землерийками, пташенятами горобиних птахів. Парування відбувається в кінці квітня — травні. Для людини не отруйна.
Морфологічні ознаки: змія невеликих розмірів: довжина тулуба не перевищує 75 см, голова приплюснута, зіниці круглі. Луска гладенька, навколо середини тулуба 19 рядів лусок. Верхня сторона тіла бурих відтінків, інколи сіра; вздовж тіла проходять 4 темніші смуги з дрібними темно-бурими плямами. Нижня поверхня тіла рожева, цегляно-червона, сірувата або майже чорна. На голові та шиї характерний темний візерунок. ВІДМІННОЮ ОСОБЛИВІСТЮ ДАНОГО ВИДУ Є НАЯВНІСТЬ ТЕМНОЇ СМУЖКИ, ЯКА ПРОХОДИТЬ КРІЗЬ ОКО. Характерна поведінка при зустрічі з людиною має суто захисний характер — змія починає шипіти, витягує голову, або скручується в щільну грудку, куди ховає голову. Часто, замість того, щоб врятуватися втечею, мідянка приймає описану позу і на всякий дотик реагує лише сильним стисканням свого тіла. Потривожена, вона час від часу з коротким шипінням викидає передню третину тулуба в сторону небезпеки. Спіймана змія нерідко люто кусається, особливо великі екземпляри здатні прокусити шкіру до крові.